” 33 способи як виховати хорошу дитину”

1. Чарівне слово

Навчіть дитину деяких “чарівних слів” – “дякую”, “будь ласка”, “вибачте”. І коли б дитина не говорила їх, намагайтеся швидко і ввічливо виконувати всі її прохання (в міру можливостей).

2. Чай у двох.

Організуйте вечірній чай з вашою дитиною. Порадьте їй запросити на чай улюблені іграшки. А потім зробіть так, щоб всі за столом дотримувалися правил ввічливості.

3. Обніміть дитину!

Поплескування по плечах або обійми доречні у тих випадках, коли дитина ввічлива з кимось – це дуже важливо.

4. Домашні тварини і дитина.

Обов’язково привчайте дитину доглядати домашніх тварин: купівля корму, прогулянка, розчісування, витирання лап, чистка клітки.

5. Політика чесності.

Завжди давайте чесну відповідь на запитання дитини.

6. Нагороджуйте інших.

Коли зустрічаєте ввічливих і доброзичливих людей, похваліть їх за доброту.

7. Розмови на подушці.

Кожний вечір, коли вкладаєте дитину у ліжко, запитайте її: “Яка частина дня була найкращою?” або “Яка частина дня була найважчою?”, потім уважно вислухайте, що скаже вам дитина, не перебиваючи її, не даючи ніяких настанов.

8. Переможцем став…

Кожний тиждень видавайте “нагороду найбільш турботливому”. Вручайте її тому, хто був найдобрішим, найввічливішим.

9. Гра “якщо…, то”.

Якщо хтось з гостей повинен невдовзі прийти до вас додому, можна зіграти в гру “якщо …, то”. Це гра допоможе дитині краще зустріти гостя. Ви уявляєте собі частину “якщо..“.”‘, “Якщо Оленці подобаються кольорові олівці…”, дитина уявляє собі частину “то”, “то ми будемо розмальовувати картинки”.

10. “Який ти?”

Вказуйте дитині на її емоції. Це допоможе їй визначити себе та інших: “Ти виглядаєш розлюченою”, або “ця маленька дівчинка виглядає такою самотньою”.

11. Ставте мету.

Допомагайте дитині діяти відповідно до конкретної мети, наприклад, складати гроші на конкретну іграшку або прочитати конкретну книгу, конкретну кількість книг.

12. Очі в очі.

Привчайте дитину дивитися в очі співбесіднику, пояснюючи їй, наскільки це неприємно, коли людина відволікається під час розмови.

13. Підказуйте.

Якщо хтось вітається з вашою дитиною, а вона не відповідає, допоможіть їй знайти потрібні слова: “Ганно, піди і скажи Дмитру Івановичу “Доброго дня”.

14. Хваліть за доброту.

Звертайте увагу на кожний прояв доброзичливості: “Ти молодець, що допомогла своїй сестрі”.

15.    Сваріть  чесно.

Уникайте приниження і зневажливих зауважень. Намагайтеся знайти компроміс і припиніть суперечку.

16. Не обманюйте.

Якщо дитина зрозуміла, що ви обманюєте, не намагайтеся говорити неправду далі. Визнайте свою помилку: “Так, у нас справді залишилось печиво, але я не можу дати його тобі до обіду.”

17. Руки геть.

У жодному випадку не бийте дитину, яка буває надто агресивною, скеровуйте її в спеціальне місце “для охолодження”.

18. Приховані знаки уваги.

Зробіть своїй дитині щось приємне, але так, щоб це було для неї несподіванкою.

19. Справжній друг.

Візьміть дитину з собою, коли маєте намір провідати чи допомогти комусь із своїх друзів. Поясніть при цьому, як приємно допомогти комусь.

20. Спочатку запитайте.

Спочатку запитайте дозволу, перш ніж скористатися чимось чи викинути щось, що належить вашій дитині.

21. Обговорюйте ситуацію.

Якщо чиясь дитина надворі чи у дитячому садку плаче, зверніть на це увагу своєї дитини. Запитайте її: “Як ти вважаєш, що вона відчуває зараз?”, “Як ти вважаєш, що зробило її такою засмученою?”.

22. Добрий приклад.

Частіше згадуйте в розмові з дитиною про людей з нашого оточення, які роблять добрі справи.

23. Поклади на місце.

Якщо ваша дитина взяла без дозволу чужу іграшку, поясніть їй, чому так не можна робити, і наполягайте, щоб вона віднесла її назад.

24. Боротьба з брутальністю.

Придумайте якийсь вислів,  який говоритимете, коли хтось з членів вашої родини буде лихословити. Потрібно намагатися знайти більш спокійний спосіб висловлювати свої почуття.

25. Обмін ролями.

Дайте вашій дитині можливість відчути себе на місці іншої людини. Запропонуйте їй на 10-15 хвилин роль одного з батьків (тата, мами), а собі візьміть роль дитини.

26. Дотримуйтесь чистоти.

Якщо ви, гуляючи з дитиною парком чи лісом, побачили сміття -підберіть й віднесіть в урну чи якесь призначене для викидання сміття місце. Ні ви, ні дитина не повинні смітити на вулиці.

27. Допоможіть “Зберегти обличчя”.

Якщо ви помітили , що дитина каже неправду, стримуйте свій гнів і нагадайте, як важливо говорити правду. Потім дайте їй ще один шанс. І якщо дитина скаже правду, не карайте її.

28. Причина і наслідки.

По можливості дайте дитині відчути наслідки своїх помилок: “Якщо залишиш велосипед під дощем, він заржавіє”.

29. Заохочуйте до чесності.

Дайте дитині зрозуміти, що чинити чесно завжди важко, тому заохочуйтеїї до правдивості.

30. Ніколи не порушуйте обіцянок.

Ніколи не обіцяйте дитині нагороди і не лякайте покаранням, які ви незможете дати і виконати.

31.”Лавочка для забіяк”

Поставте вдома стільці у вигляді “лавочки для забіяк”. Якщо двоє дітей побилися, посадіть їх на цю “лавочку”, де вони повинні залишатися доти, поки кожний з них не пояснить, в чому він був неправий.

32. Коробка “Руки геть”.

Аби не виникало “боротьби” за іграшки, дитина мусить мати особисту коробку для іграшок, нехай у неї виявиться бажання поділитися своїми іграшками з іншими дітьми.

33. Самостійність і допомога.

Дайте зрозуміти, що ви не збираєтесь робити за дитину завдання, але допоможете.

Як подбати про дитину, якщо ви знею в укриття!!!

https://www.youtube.com/watch?v=VpJXr3UXCvo&list=PLFVSJgZgf7h8rXg9TTyevxZkdfxAQXodS

УВАГА!!!

https://mkrada.gov.ua/content/poryadok-diy-naselennya-pid-chas-provedennya-evakuacii.html

Порядок дій під час надзвичайного стану

1. В разі здійснення навчальним закладом евакуації в надзвичайній ситуації Вам потрібно забрати дитину за адресою: с. Корнин, вул.Центральна, 41 б (приміщення дитячого закладу).
2. Вихователі повинні проінформувати Вас про стан дитини та про місце евакуації.
3. При настанні військових дій або зникненні зв’язку, чи зникненні подачі електроенергії та при наявності інших загрозливих факторів діток до закладу НЕ приводити!

Поради батькам під час карантину!!! 

Пропонуємо декілька цікавих ігор та занять, які урізноманітнять перебування дитини вдома. Ми також прагнемо підтримати вашу батьківську компетентність, акцентуючи увагу на навичках і вміннях, які розвиватимуть ваші діти. Ці життєво важливі навички й уміння розвиваються під час гри, спілкування, спільної діяльності, коли ви разом щось досліджуєте або читаєте книжку. Коли ви щось робите разом з дитиною, ви допомагаєте їй пізнавати себе і світ, сприяєте емоційному й фізичному здоров’ю, розвитку мовлення, критичному мисленню.

Більше матеріалів для батьків на період карантину дивіться тут.

Прості вправи – а скільки задоволення ви подаруєте собі й своїй дитині.

https://www.unicef.org/ukraine/learning-at-home

Вікові особливості фізичного та психічного розвитку дітей 5-го року життя

В середньому дошкільному віці відбуваються певні зміни: невдачі позбавляють дітей бажання продовжувати дію, а успіхи, навпаки, підтримують прагнення завершити почату справу. Саме в цьому віці діти особливо сприйнятливі до оволодіння нормами і правилами. Вони з цікавістю, приємністю, а отже, й з особливою легкістю засвоюють необхідність дотримуватися певного порядку при одяганні, умиванні, в інших побутових справах, під час різних занять. Для підтримки загальної активності, виховання цілеспрямованості важливо якомога частіше позитивно оцінювати діяльність малят.

У дітей п’ятого року життя інтенсивно розвиваються вміння подумки оперувати уявленнями про предмети, про їх загальні властивості, зв’язки й відношення між предметами і подіями. У цьому віці дошкільнята здатні уявити різні етапи виконання завдання: мету (що потрібно зробити), план (послідовність виконання роботи), спосіб (як виконувати), результат (що зроблено). У дітей виникають змістові просторові уявлення, вони навіть можуть уявити собі місцевість, у якій самі не бували. Стають чіткішими і диференціюються уявлення про час – окрім теперішнього, виділяють минулий і майбутній.

Важливі принципові зміни відбуваються в мовленнєвому розвитку. Речення стають довшими, більш розгорнутими, а їх конструкція – складнішою. Збагачення уявлень про загальні властивості предметів сприяє появі в мовленні дитини нової категорії іменників – узагальнювальних (одяг, посуд, транспорт, солодощі, колір), прикметників, що означають емоційні стани (веселий, усміхнений, сумний, лагідний), етичні якості (добрий, справедливий, хоробрий), естетичні характеристики.

Характерним для п’ятого року життя дитини є вдосконалення узгодженої діяльності різних органів чуття. Тому важливими для розвитку є вправляння в словесному супроводі ігрових дій, сприйманні пояснень дорослого в процесі виконання гімнастичних вправ, зображувальної діяльності і навіть одягання. Вдосконалення механізму узгодження діяльності двох сигнальних систем є фундаментом для розвитку самостійності дій і мислительних операцій.

На п’ятому році життя особливо відчувається перевага збудження над процесами гальмування, що при найменшому порушенні умов життя призводить до бурхливих емоційних реакцій. Є небезпека закріпити підвищену нервову збудженість. Слід пам’ятати, що слабкість гальмівних процесів впливає на характер формування системи вмінь і навичок. Сам же процес їх формування повільний, тривалий, вимагає від дорослого терпіння, чуйності. Для розвитку психічних процесів у цей період характерним є зростання довільності, цілеспрямованості сприймання, пам’яті, уваги. Продовжує вдосконалюватись наочно-образне мислення. Особливу роль відіграють різноманітні сприймання. Так до п’яти років діти повинні навчитися розрізняти всі звуки рідної мови, порівнювати їх за висотою; оволодіти вмінням виділяти ритм, тембр голосу, силу звучання; розрізняти і запам’ятовувати пісні, вірші, прозу.

Зростають можливості зорового аналізатора. Діти навчаються розрізняти всі основні кольори, відчувати проміжні. Оволодівають повним набором еталонів форми предметів. Удосконалюється уявлення про співвідношення предметів за розмірами: шириною, висотою, довжиною (можуть «на око» встановлювати відношення між п’ятьма предметами за цими вимірами). Активно формуються просторові уявлення. Сприймання узгоджується з практичними діями, що є фундаментом для формування різноманітних обстежувальних дій. Останні є суттєвим компонентом діяльності і найважливішим показником її успіху. Найкращими для сприймання, запам’ятовування продовжують бути діючі об’єкти; їх функціональні ознаки особливо приваблюють дітей.

Якщо до цього часу дитину переважно вабили самі предмети, то на п’ятому році життя помітним стає інтерес не до самого предмета, а до способу його використання, механізму побудови, призначення. В умовах цілеспрямованого задоволення такого інтересу пізнавальні мотиви починають виступати головною рушійною силою пізнавальної активності дитини.

Починається розвиток довільного відтворення, а згодом і довільного запам’ятовування. В умовах емоційно близької мотивації та осмислення з допомогою дорослих діти оволодівають окремими прийомами довільного запам’ятовування (повторення, елементарна систематизація матеріалу). Збільшується не лише обсяг, а й зміст запам’ятовування. Так, переказуючи казку, діти не лише відтворюють основні події, а й вдаються до подробиць, передають пряме і авторське мовлення. Відчутно зростає і стійкість уваги. Проте цей процес перебуває у прямій залежності від особливостей розвитку нервової системи дитини. Підвищена збудливість, знижена працездатність при кисневому голоді різко знижують стійкість уваги. Слід пам’ятати, що можливостідовільної уваги в цьому віці ще надзвичайно обмежені, над її розвитком потрібно цілеспрямовано працювати.

Помітні зміни бачимо в сфері спілкування дітей п’ятого року життя з оточуючими. Якщо у стосунках з близькими дорослими діти цього віку довірливі, спокійні і впевнені, зацікавлені в контактах з ними, то в присутності стороннього дорослого їм притаманні (як і дітям трьох-чотирьох років) сором’язливість, неспокійний стан. Проте наявна зацікавленість у контактах з новим дорослим. Психологи відзначають, що саме на п’ятому році життя найбільш зростає інтенсивність спілкування дитини з близькими дорослими при емоційно позитивному ставленні останніх до контактів з дитиною. Діти у взаємодії з близькими виявляють особливу, чутливість до настрою і характеру їхнього мовлення, рухів, до всієї гами експресивних засобів. Цю особливість дітей має використовувати вихователь для моделювання різних засобів співробітництва в специфічно дитячих видах діяльності. Саме за цих умов і діє найсильніший механізм вправляння—наслідування, завдяки чому діти починають усвідомлювати особливу роль ставлення у їхній взаємодії з дорослими. Такі довірливі, емоційно забарвлені стосунки близьких дорослих з дітьми і служать найдійовішим джерелом чуйності останніх, а пізніше і всієї гами емпатійних переживань.

Зазначені особливості знаходять свій вияв і в сфері спілкування дитини з однолітками. На фоні дальшого зростання потреби в співробітництві з ровесниками все виразніше виявляється потреба в доброзичливій увазі з боку товариства. Саме в цьому віці діти усвідомлюють місце в групі однолітків (товариша, а потім і своє). На цьому ґрунті чітко проглядається вибіркове ставлення до партнера по спілкуванню.

Не слід забувати, що і в цій сфері наявне розмаїття індивідуальних варіантів. Це знаходить свій вияв у тому, що одні діти в групі виявляють інтерес до вихователя, інші — замкнутість і відчуженість, одні — комунікативно активні, інші — обмежуються однослівним шептанням. За умов спілкування з новою людиною такі відмінності ще більш чіткі і різноманітні. Про це варто пам’ятати щораз, коли в групу до дітей приходить нова людина на підміну постійному вихователеві, коли проводяться різні обстеження з участю або в присутності сторонніх осіб. Та й повсякчасно вихователь, спілкуючись з такими сором’язливими дітьми, має бути особливо обережним. Украй неприпустимі зауваження типу «Сміливіше, що ти так соромишся…», «Роман у нас такий сором’язливий…», навіть коли це вимовляється доброзичливо. Це не підтримує дитину, відволікаючи від внутрішніх переживань, а, навпаки, фіксує на них увагу всіх, ускладнюючи труднощі самій дитині.

Не менш важливо тонко, тактовно й обережно втручатися у сферу спілкування таких дітей з однолітками. Тут бажано попереджати конфлікти, ускладнення у спілкуванні. Саме довірливі стосунки з вихователем мають допомогти уникнути багатьох труднощів, допомогти будувати співробітництво в тій чи іншій діяльності так, щоб запобігти можливим негативним ситуаціям. У дітей п’ятого року життя характерним є більш активний відгук на запропоновану дорослим діяльність, поступом формування здатності самостійно визначати її мету. Здатність утримувати в пам’яті і реалізувати цю мету значно вища, коли є ігрова мотивація. Закладаються основи уміння керувати суспільно значимими мотивами діяльності, перші спроби планувати свою діяльність, самостійність виконаного етапу діяльності.

Зростання самостійності проявляється і в характері мовного спілкування дітей у процесі гри, яка є важливим джерелом загального розвитку дитини саме на даному етапі дитинства. Цьому насамперед сприяє значне збагачення дитячого досвіду і водночас якісні зміни в пізнавальних психічних процесах. Так з’являються нові сюжети ігор; одна й та сама гра може повторюватись упродовж кількох днів з різними варіаціями сюжету. Це і є показник розвитку творчої гри і водночас поглиблення інтересу до певних сторін навколишнього життя. Якщо ж гра, повторюючись в одному і тому ж варіанті, швидко розпадається, бо стає нецікавою, то це свідчить, що діти не в змозі самі осягнути глибше той чи інший бік життя. Потрібне активне втручання дорослого, щоб дати новий поштовх грі, включити пізнавальну активність дітей, збудити творчу ініціативу. В цьому віці діти охоче починають вигадувати, особливо коли їх уважно слухають та ще й заохочують. Мудре керівництво дорослого, яке стимулює активність та ініціативність кожного учасника гри, робить гру неповторною школою життя дитини.

Зароджується справжня спільна гра. Одним з джерел її розвитку є гама позитивних емоцій. Варто за допомогою спеціальних завдань створювати ситуації, які викликають почуття радості від гри разом. При цьому слід пам’ятати, що емоційна сфера дитини вимагає надзвичайно чуйного до себе ставлення. Тут особливо помітні індивідуальні відмінності. Наприклад, є діти, які вже тепер надають перевагу індивідуальній грі. Слід замислитись, чи треба таку дитину залучати до колективної гри. Чи може достатньо того, що вона бере участь у рухливих іграх, дидактичних тощо.

Отже, гра має сприяти тому, щоб кожна дитина якомога повніше виразила себе вже на перших етапах свого розвитку. За таких умов гра і буде провідною діяльністю в житті дітей.

Мовне спілкування стає основою встановлення дружніх стосунків у групі однолітків. Співробітництво дитини з дорослими в специфічних видах діяльності продовжує відігравати вирішальну роль у психічному розвиткові.

У різних видах діяльності дитина починає виділяти мету і, підкоряючи їй свої, дії, управляти поведінкою, доводити почату справу до кінця, долати перешкоди. Тут уперше з’являється усвідомлення смислового зв’язку речей і дій, одна дія починає підпорядковуватися іншій. Проте це можливо лише за умови, коли смисловий зв’язок між окремими діями виступає перед дитиною у конкретній формі. Цілком зрозуміло, що і в цьому процесі потрібна цілеспрямована увага дорослого. Лише в співробітництві з дорослим у дитини виробиться звичка до трудового зусилля, уміння оцінювати дії і вчинки.

Для п’ятого року життя чи не найактивнішою є мовна діяльність дитини. Різко збагачується словник (в основному за рахунок конкретних найменувань, функціональних ознак і властивостей, слів-понять, що узагальнюють діяльність людей, дієслів, які визначають стани і переживання людини тощо).

Значимим для загального розвитку в цей період є те, що мовлення починає нести чи не найбільше навантаження щодо регуляції дитячої поведінки. Дитина набуває здатності підкоряти свої дії прийнятій програмі, контролювати її виконання у плані внутрішнього мовлення.

Саме в цей період дошкільник чутливий до пояснювального мовлення (постійна потреба щось пояснити, попрохати, довести). Задоволення цієї потреби дорослим, достатня увага до мовного оформлення взаємин з дітьми є дійовим джерелом розвитку пояснювального мовлення. Таке непомітне для дитини самовправляння у використанні найрізноманітніших граматичних форм набагато цінніше за будь-яке спеціально побудоване заняття. Зрозуміло, що і цей процес вимагає спеціального керівництва з боку дорослих. Нехтування необхідністю стимулювати мовний розвиток вже лише на цьому етапі може значно загальмувати весь процес формування чуття мови.
Характеристика віку: приємний, цікавий вік, дитина перебуває в повній гармонії з самою собою й навколишніми. Фізично більше витривала, але наступає період витягнення, нерівномірний розвиток росту й ваги.

Сайти для дітей українською мовою

Поради для батьків під час карантирну

Правильний розпорядок дня, розмови про вірус ідеї, чим зайняти дитину під час карантину. Про це та інше можна дізнатись у інформаційних матеріалах, які розміщені на сайті МОН сьогодні, 16 квітня 2020 року.

Для батьків розроблено два гайдлайни “Карантин з користю: ідеї для батьків та дітей” і “Підтримувати й допомагати: поради батькам на час пандемії”, а також шість інфографік:

• Розмова про COVID-19

• Наодинці з дитиною

• Упорядкування 

• Позитивний підхід 
• Погана поведінка 

• Спокій і подолання стресу. 

Варто зазначити,що поради стосуються дітей різного шкільного віку від дошкільнят до підлітків.

Умови прийому дітей до дошкільного закладу

Відповідно до Положення про дошкільний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 № 305 (із змінами):

1. Прийом дітей до навчального закладу здійснюється  керівником протягом календарного  року на підставі:

-заяви батьків або осіб,  які їх замінюють;

-довідки дільничного лікаря про епідеміологічне оточення;

-довідка про проведені щеплення, що містяться у формі № 063/о;

– свідоцтва про народження дитини;

– довідку з засвідченням факту, що дитина здорова. Таку довідку випише педіатр або сімейний лікар закладу охорони здоров’я, у якому спостерігається дитина. У довідці лікар має зазначити:

2. Під час прийому дитини до дошкільного навчального закладу, керівник   зобов’язаний   ознайомити   батьків  або  осіб,  що  їх замінюють, із статутом дошкільного закладу, іншими документами, що регламентують його діяльність.

3. Групи  у дошкільному навчальному закладі комплектуються за віковими  (одновіковими,  різновіковими),  сімейними   (родинними) ознаками.

4.Переведення дітей з однієї вікової групи до іншої, формування новостворених груп

здійснюється наприкінці оздоровчого періоду (серпень).

5.За дитиною зберігається місце в дошкільному навчальному закладі державної та комунальної

форм власності у разі її хвороби, карантину, санаторного лікування, реабілітації, на час відпустки батьків
або осіб, які їх замінюють, а також у літній оздоровчий період (75 днів).

Відповідно до Закону України “Про дошкільну освіту”:

п. 5. Батьки або особи, які їх замінюють, вносять плату за харчування дітей у державному та комунальному дошкільному навчальному закладі у розмірі, що становить не менше 60 відсотків (у міській місцевості) та не менше 40 відсотків (у сільській місцевості) від вартості харчування на день.

ПАМ’ЯТКА

              для батьків щодо адаптації дитини до умов

               дошкільного навчального закладу

Щоб полегшити звикання дитини до умов дошкільного навчального закладу, батьки мають підготувати її і фізично, і морально, і соціально. Запорукою успішної адаптації дитини до умов дошкільного навчального закладу є єдність зусиль і ви­мог до дитини з боку родини та працівників закладу.

• Познайомте дитину з майбутнім вихователем, проведіть екскурсію до групи та ігро­вого майданчику, налаштовуючи дитину на те, що перебування в дитячому колекти­ві та в дошкільному навчальному закладі — це приємна, радісна й очікувана подія.

• Організуйте життя дитини в родині відповідно до режиму дня, якого дотримують­ся в дошкільному навчальному закладі. Сон, вживання їжі, прогулянки й інші ре­жимні моменти проводьте в один і той самий час.

• Подавайте дитині на сніданок молочну страву. На обід готуйте і першу, і другу, і третю страви. Навчіть дитину їсти без сторонньої допомоги.

• Навчайте дитину вдома необхідним правилам самообслуговування, взаємодії з оточенням та сформуйте основні санітарно-гігієнічні навички — дотримання чи­стоти тіла, культури їжі, підтримання порядку в навколишньому середовищі.

• Залишайте дитину під наглядом інших людей, наприклад, родичів, друзів — спочат­ку на годину, а потім довше, щоб дитина зрозуміла, що батьки не будуть постійно поряд.

• Поінформуйте медичних працівників і вихователів дошкільного навчального за­кладу про захоплення дитини, звичний руховий режим, особливості харчування, можливі алергійні реакції тощо.

• У перші дні перебування в дошкільному навчальному закладі залишайте дити­ну на дві-три години, поступово збільшуючи час перебування на одну-дві години.

• Дозволяйте дитині брати з собою до дошкільного навчального закладу улюблену іграшку, проте не давайте харчових продуктів і напоїв із собою.

• Пам’ятайте, що дитина може відвідувати дошкільний навчальний заклад лише здоровою. Щоранку оглядайте зів, шкіру та волосся дитини, розпитуйте про само­почуття.

• Одягайте дитину відповідно до погодних умов у одяг з натуральних тканин та зручне взуття. Обов’язковим є головний убір. 

• Не залишайте дитину в дошкільному навчальному закладі примусово, навіть якщо час звикання виявився довшим за очікуваний. У кожної дитини адаптація до умов дошкільного навчального закладу проходить індивідуально.

  Корисно та весело гратись разом!!!

Майбутнім першокласникам   

Весняні розваги

“ПТАШКИ В ГНІЗДЕЧКАХ”

Кількість гравців: п’ятеро та більше.
Матеріали для гри: гімнастичні обручі (за кількістю гравців) або крейда.
Місце гри: ігровий майданчик, парк.
1. На ігровому майданчику розкладіть обручі (або намалюйте кола діаметром 50-60 см). Це — гніздечка для пташок.
2. Усі гравці («пташки») стають в обручі. Ведучий каже: «Сонечко світить. Пташки вилетіли з гніздечок». Гравці вискакують з обручів, бігають по майданчику, змахуючи руками-«крильцями».
3. Раптом ведучий каже: «Сонечко сіло. Пташки летять додому. Раз, два, три!». Після цих слів гравці поспішають зайняти порожнє (або лише своє) «гніздечко». Та «пташка», яка не встигла повернутися в «гніздо» на рахунок «три», залишає гру. Після виходу гравця, зайвий обруч прибирають. Перемагає найспритніша «пташка».

“НАМИСТО”

Кількість гравців: дванадцять та більше.
Матеріали для гри: п’ять гімнастичних обручів та м’яч.
Місце гри: ігровий майданчик, парк.
1. Шість гравців-«намистинок» вишиковуються в шеренгу і, тримаючи між собою у витягнутих руках обручі, утворюють ланцюжок: гравець, обруч, гравець, обруч, гравець та ін. Це — «намисто».
2. Усі інші гравці розбиваються на пари і вишиковуються поруч із першим гравцем ланцюжка.
3. За командою ведучого пара біжить уздовж шеренги (один гравець позаду шеренги, другий попереду), перекидаючи одне одному м’яч крізь обручі — «нанизуючи намистинки». Після закінчення гри ведучий визначає найспритнішу пару.

“КВІТУЧІ ДЕРЕВА”

Кількість гравців: десять і більше (парна кількість).
Матеріали: дві великі гілки, паперові квіти з нитковою петелькою (за кількістю гравців).
Місце гри: ігровий майданчик або парк, де можна знайти молоді деревця, що стоять поруч.
1. На майданчику встановіть дві великі гілки на відстані близько 3 м одна від одної (або відшукайте два молодих деревця, що стоять неподалік одне від одного).
2. Ведучий роздає гравцям паперові квіти. До кожної квітки пришита коротка петля з нитки, щоб можна було почепити квітку на гілку.
3. Діти діляться на дві команди і стають навпроти кущів на відстані 4—5 м.
4. За сигналом ведучого ті з гравців, що стоять першими (в обох командах), біжать до своїх гілок, вішають квітку, повертаються і стають в кінці своєї шеренги. Виграє команда, яка уквітчає свою гілку раніше, але за умови, що жодна з квіток не впаде на землю.

КОРИСНО для БАТЬКІВ!!!!!

Як навчити дитину зав’язувати шнурки?

Погодьтеся, питання серйозне. Особливо якщо вже зроблено кілька спроб, але безрезультатно. Можна, звісно, утішатися думкою, що все саме собою вийде, але дещо згодом. Можна радіти винаходу липучок і гачків. Але все-таки рано або пізно доведеться визнати, що навичка зав’язувати шнурки не такий уже пошук, і дитина може опинитися в незручній ситуації через своє невміння.

Отже, не важливо, чи мав ваш малюк невдалий досвід, чи він робить першу спробу шнурування черевиків.  Ось кілька простих порад і правил, що обов’язково допоможуть вам навчити дитину зав’язувати шнурки.

• Не вчіть дитину зав’язувати шнурки наспіх. Ваше роздратування тільки зашкодить справі.
• Коли ви показуєте дитині, як правильно шнурувати шнурки, станьте в нього за спиною або посадіть дитину на руки до себе спиною.
• Доберіть такі черевики або кросівки, щоб шнурки легко просмикувалися в отвори.
• Дитині буде простіше, якщо ви виберете досить товсті шнурки, які легко тримати в руках.
• Хваліть малюка, навіть якщо в нього вийшло просмикнути шнурок лише в одну дірочку.
• Можете тренуватися на іграх-шнурівках або татусевих черевиках — так дитині буде веселіше.
• Розвивайте дрібну моторику дитини за допомогою ігор і вправ пальчикової гімнастики. Малювання, аплікація, ліплення, конструювання, бісероплетіння є чудовими тренажерами для пальчиків малюка.

Як навчити дитину складати іграшки на місце?

У кожному будинку, де є діти, виникає ось така проблема: іграшок багато, дитина грається, а після гри дорослим диводить збирати іграшки за своїм малюком. Досить часто батьки привчають дітей складати іграшки на місце досить суворо. Малюка змушують складати машинки й паровозики. а у відповідь отримують протест. Як же навчити дитину прибирати за собою?

• Насамперед подбайте про те, щоб дитині було зручно збирати. Іграшки слід зберігати або в контейнерах, або на полицях. Малюк повинен мати можливість скласти іграшки в певне місце. У дитячій кімнаті не повинно бути забагато іграшок, інакше малюкові буде складно їх збирати.
• Навчіть дитину правильно прибирати іграшки. Домовтеся, де зберігатимуться машинки, конструктор і т.ін. Малюкові знадобиться певний час, щоб запам’ятати й освоїтися, тому спочатку прибирайте разом.
• Не прибирайте замість дитини. Діти дуже швидко звикають до того. що “мама все прибере”. Дитина повинна чітко знати, що прибирання іграшок – її обов’язок.
• Якщо малюк категорично відмовляється прибирати, перетворіть прибирання на гру. Можете змагатися, хто швидше наповнить свою коробку, або ж призначте символічний приз за те, що дитина встигне зібрати всі іграшки за певний проміжок часу.
• Головне – не забувайте хвалити малюка, навіть якщо, на вашу думку, прибирання виконано недостатньо якісно.

 Як зробити розчин для мильних бульок?

Існує чимало рецептів, як зробити розчин для мильних бульок у домашніх умовах. Наше завдання — дібрати такий склад, щоб бульбашки були досить великими (діаметром не менше ніж 10 см) і міцними, тобто не лопалися відразу після видування. Найпростіший рецепт: 2 частини подрібненого господарчого мила (бульки з туалетного мила занадто тендітні), 4 частини гліцерину (його можна придбати в аптеці), 1 частина цукрового сиропу й 8 частин води. Ретельно перемішайте розчин і видувайте бульки із задоволенням.

 

 

  Рекомендації батькам до адаптації дитини до умов дитячого садка:

• Готуйте дитину до спілкування з іншими дітьми й дорослими: відвідуйте з малюком  дитячі парки та майданчики,  привчайте до гри в пісочницях.
•  Ходіть із малюком на свята, на дні народження друзів, спостерігайте, як він поводиться: соромиться, усамітнюється, конфліктує, б’ється чи легко знаходить спільну мову, контактує з однолітками, тягнеться до спілкування, розкутий.
•  Дізнайтеся, який розпорядок дня у групі, і наблизьте режим дитини вдома до розпорядку дня в групі.
• Розкажіть дитинці, що позитивного є в дитячому садку (нові товариші, багато іграшок тощо). Важливо, щоб малюк не боявся, — тоді йому легше звикати. У жодному випадку не погрожуйте дитячим садком як покаранням за дитячі огріхи, а також за його неслухняність.
• Дізнайтеся, можливо, в цей садок ходять діти ваших сусідів або знайомих. Адаптація пройде легше, якщо в групі дитини є знайомі ровесники, з якими вона раніше гралася вдома або надворі.
•  Відвідайте дитячий садок у той час, коли діти на прогулянці, познайомте свого малюка з вихователькою та дітьми.
•  Готуйте вашу дитину до тимчасової розлуки з вами, дайте їй зрозуміти, що це неминуче тільки тому, що вона вже велика. Налаштуйте її на позитив.
• Кажіть малюку, що це дуже добре, що він доріс до дитсадка і став таким великим.
•  Не віддавайте дитину в ДНЗ у розпал кризи трьох років.
•   Не обговорюйте при дитині проблем, пов’язаних із дитячим садком.
  

  Як батькам визначити готовність дитини до дитячого садка:

  •  Удома дитина почала нудьгувати, не може знайти собі заняття. Можливо, дитині час відкривати щось нове, цікаве, незнайоме.
  • На прогулянці малюк сам підходить до дітей на майданчику, намагається вступити в контакт. Він не просто забирає іграшку в свого «колеги», а «залагоджує» конфлікт словами: «Це моє!».
  • Маля здатне кілька годин на день перебувати без мами.
  •  Дитина може розбірливо сказати про свої потреби.
  •  Малюк уже доволі спритний, уміє самостійно їсти й пережовувати, миє руки й умивається, одягає і скидає з себе основні предмети одягу.

     Нові умови можуть стати для малюка надто сильним подразником, скувати його самостійність та ініціативу. Батькам слід говорити про вступ до дитячого садка як про подію радісну й очікувану, демонструючи малюкові впевненість і віру в добрий перебіг подій. Адже діти переймаються настроєм батьків, і надалі емоційний стан малюка визначатиме перебіг усього перебування протягом дня в дитсадку.

Психолого-педагогічні рекомендації батькам першокласників

Батькам слід пам’ятати, що не кожна дитина може зразу успішно навчатися. Річ у тім, що шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось починає раніше за інших ходити, але потім довго не говорить, хтось, навпаки, не вміє усміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам’ятовує букви. Тому до шкільного віку діти мають різний багаж досвіду – знань, умінь, навичок, звичок. Безсумнівно, згодом кожна дитина навчиться читати і рахувати, але до моменту вступу до школи їй важливіше мати не певні сформовані навички, а здатність сприймати і засвоювати новий матеріал, тобто здатність до навчання.

Іноді зустрічаються батьки, котрі самі побоюються школи і побіжно навіюють це побоювання своїм дітям, або драматизують проблеми початку навчання. Вони намагаються виконувати замість дітей їхні домашні завдання, контролюють кожну написану дитиною літеру і тим самим створюючи в неї “навчальну фобію”. У дитини виникає невпевненість у своїх силах, сумніви щодо своїх знань, виробляється звичка сподіватися на допомогу в найпростішій ситуації.

Коли дитина йде до школи, різко змінюється її спосіб життя. Якщо дитина не готова до цієї зміни, школа для неї перетворюється на пекло і малий школяр поступово набирає стільки негативних відчуттів, що навіть відмовляється йти до навчального закладу.

Найбільш розповсюджені проблеми першокласників :

– дитина не може зосередитися, її увага розсіяна;

– дитина не може самостійно справитися із завданням;

– дитина не може довго сидіти без руху над домашнім завданням, її більше цікавлять іграшки, а не книжки.

Як допомогти першокласнику подолати труднощі?

1. На перших етапах навчання, не вимагайте від дитини самостійності. Потрібно їй допомагати, виховувати у неї впевненість у її діях.

2. Не рекомендується в цей рік віддавати дитину у додаткові гуртки, секції; це лише посилить у неї відчуття нестабільності. Дитині зараз потрібна звична атмосфера, в які вона знаходиться у школі, важливо, щоб дім у цей час став надійною «фортецею».

3. Намагайтеся налагодити душевний контакт із своєю дитиною, тільти тоді ви будете знати всі її шкільні проблеми.

4. Якщо ви не можете виділити дитини для заняття окрему кімнату або окремий стіл, у неї все одно має бути постійне місце для виконання її шкільних завдань. І головне – до занять своєї дитини треба відноситися з повагою. Це значить, що ви не повинні відривати її під час занять, та бажано організувати в домі робочу тишу.

Перший рік – потрібно обов’язково допомагати дитині готувати домашнє завдання.

5. Батькам треба пом’ятать, що дитину ні в якому разі не можна потурати за лінощі.

6. Ще одна порада! Батькам потрібно постійно підтримувати відносини з вчителем та регулярно говорити з ним про дитину, навіть якщо з навчанням в неї все добре Ви не тільки краще зрозумієте вимоги вчителя, а й побачите свою дитину з іншого боку. Бо ваша головна задача – підтримати інтерес до навчання, допомагати їй.

Як допомогти дитині першокласнику звикнути до школи:

1 крок. Проводжайте дитину до школи, навіть, якщо це дуже близько від дому. Ваша дитина повинна відчути, що вона – школяр, і ця дорога до школи – символ початку трудового дня.

2 крок. Слідкуйте за режимом дня. Перехід на новий розпорядок – це завжди важко. Для першокласника дуже важливо робити перерви коли ви займаєтесь з дитиною (30 хвилин навчання – перерва на 5 – 10 хвилин, і можна знову вчитися). Також обов’язково гуляйте з дитиною на свіжому повітрі.

3 крок. Хваліть її! У любій роботі знайдіть за що можна похвалити дитину, навіть, якщо вона не зовсім справилася із завданням. Нехай вона почуває себе більш впевненіше, і тоді вона зможе спокійно зрозуміти та виправити помилки.

4 крок. Цікавтеся, що відбувається у школі з вашою дитиною. Проявляйте дружній, а не жорсткий контроль. Так у дитини проявиться відповідальність та організованість.

Пам’ятайте:

ü Покарання – це моральний замах на здоров’я дитини – фізичне і психічне.

ü Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого.

ü Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.

ü Покараний – значить вибачений. Інцидент вичерпано – сторінку перегорнуто. Про старі гріхи – ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!

ü Хоч би що трапилось, покарання не повинно сприйматися дитиною

ü як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.

ü Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї — ваше засмучення.

ü Не забувайте: ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчитеся краще розуміти одне одного.

ü Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитися вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.

Прийнята в деяких родинах система залякування дітей, безумовно, заслуговує на осуд, бо стає джерелом виникнення особливого способу самозбереження – неправдивості та нещирості. Тяжкі переживання особливо негативно впливають на формування особистості дитини, легко призводять до психостенічних реакцій, імпульсивних дій та афектів.

Існує термін “шкільна фобія”, тобто страх у деяких дітей перед відвідуванням школи. Насправді часто йдеться не стільки про школу, скільки про побоювання дитини йти з дому, розлучатися з батьками. Таке трапляється, коли дитина хвороблива, тоді, як правило, вона перебуває в умовах гіперопіки з боку батьків.

Запрошуємо батьків до книжкової полиці

1. Амосов Н.М. Страна детства. – М.: Знание, 1990. – 112 с.

2. Бех І.Д. Особистість народжується в сім’ї //Початкова школа. – 1994. – №2. – С. 8 – 10.

3. Бех І.Д. Виховання особистості.– К.: Либідь,2003.– 280 с.

4. Ваші діти йдуть до школи // Дитячий садок. 2001.- № 10. – С. 11 – 14.

5. Дзюбко Л. Як підготувати дитину до школи // Початкова освіта. – 2003. – № 45. – С. 7 – 8.

6. Дятленко Н.М. Самоповага дітей . – К.: Дитячий садок, 2007. – 120 с.

7. Ілляшенко Т. Про готовність дітей до шкільного навчання //Початкова школа. 2002. – № 3. – С. 69 – 71.

8. Кононко Е.Л. Чтобы личность состоялась. – К.: Радянська школа, 1991. – 221 с.

9. КравченкоТ.В., Трубавіна І.М. Допомога батькам у вихованні дітей: К.: ДЦССМ, 2004. – 100с.

10. Лаврентьєва Г. Готовність дитини до школи: складові успішного навчання //Дошкільне виховання – № 9. – 2000.

11. Ле Ткань Ван. Функціональна готовність до школи //Дошкільне виховання. 1998. – № 5. – С. 23 – 26.

12. Раратюк Г. Коли дитина йде до школи //Дитячий садок. – 2003. – № 234. – С. 5 – 6.

13. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка.–К.: Радянська школа, 1978. – 263 с.

14. Удовенко М. Вступ до шкільного життя // Початкова освіта. – 2004. № 20. – С.2 – 17.

Заходи безпеки

Лист МОНУ від 25.07.2014р. №1/9-372″Проведення заходів щодо протидії тероризму

Наказ МОНУ від 06.01.2015р. “Щодо заходів безпеки у навчальних закладах

Алгоритм дій у надзвичайних ситуаціях

Правила дій при виявленні підозрілих предметів

Патріотичне виховання

Значну роль у вихованні у дітей любові до своєї Батьківщини, свого народу відіграють народні традиції – досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління.

Видатний педагог Василь Олександрович Сухомлинський зазначав: «Любов до Батьківщини починається із захоплення красою того, що бачить перед собою дитина, чим вона милується, у що вкладає частку своєї душі. Захоплення красою землі, де жили діди і прадіди, де нам судилось прожити життя, повторити себе в дітях, постаріти і піти в землю, яка народила нас, – це найважливіше емоційне джерело любові до Батьківщини».Свою роботу спрямовую на виховання любові до мами і тата, бабусі і дідуся, до родини. Вчимо дітей поважати старших, шанувати стареньких, бути дружніми з однолітками.

Найсприятливішим для початку систематичного патріотичного виховання є середній дошкільний вік, коли особливо активізується інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ. Саме в цьому віці створюються сприятливі умови для того, щоб поступово розкривати дітям зміст народної і світової культурної спадщини через мистецькі твори, етику людських взаємин, сформувати перший практичний досвід прояву рухів душі стосовно рідних та близьких людей, рідної домівки, рідного краю з його природою, історією і традиціями, рідної мови, – всього, з чого для кожного починається Батьківщина.Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають повне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.

Для того щоб повернути духовні скарби наших прадідів, ми, батьки і педагоги, повинні допомагати дитині змалечку пізнавати звичаї та обряди свого народу, збагачувати мову скарбами усної народної творчості, знати державну символіку, любити гарну і милозвучну рідну мову.

Віримо в єдність та гідне майбутнє України, щоб був мир на нашій багатостраждальній землі!

«Той, хто забув колиску, з якої піднявся,

Щоб піти по землі, хто байдужий до

матері, що вигодувала та виховала

його, нездатен переживати високі

патріотичні почуття»

В. Сухомлинський

Чи примушувати дитину їсти?

Так, а як же!» — упевнено скажуть одні батьки. «Ні, що ви!» — не менш упевнено заперечать інші. Підходи до дитячого харчування, точніше ставлення до самого процесу приймання їжі, у різних родинах дуже різняться. Одні мами й тата буквально «стоять на вухах», розважаючи свою дитину, щоб упхнути хоча б ложечку, інші дотримуються принципу «зголодніє, сам попросить». Розповідати про те, як же правильно поводитися, буде неправильно, адже діти відрізняються своїм апетитом і саме отут слід шукати причину проблеми. На жаль, більшість батьків не розуміють, що якщо дитину змушувати їсти, вимагати від неї «з’їсти все до крихти», то нічого доброго із цього не вийде. Адже найчастіше малята погано їдять не з вередливості або бажання зробити наперекір мамі й татові. Просто дитячий організм не сприймає ту їжу, яку пропонують, або її кількість занадто велика. Тому доцільно дотримувати деяких правил у годуванні дітей:

• Будь-яка їжа повинна виглядати привабливо й апетитно.
• Намагайтеся годувати дитину різноманітно, але враховуйте її харчові уподобання. Адже дитячий організм здатен сам вибирати те, що йому потрібно.
• Подавайте позитивний приклад. Якщо дитину годувати окремо від усієї родини, то як же вона побачить, що їжа — це задоволення й що тато або мама добре їдять?
• Не розважайте дитину під час їжі, але пропонуйте змагання «Хто швидше й акуратніше поїсть».
• Не затягуйте час обіду. На їжу виділяйте максимум двадцять хвилин.
• Не сваріть дитину, якщо в неї відсутній апетит або вона не доїла.
• Посуд теплих, яскравих кольорів посилює апетит. Пропонуйте дитині їжу на тарілках жовтого, червоного, жовтогарячого кольорів, і апетит обов’язково поліпшиться. А ось посуд синього й зеленого кольорів може знизити апетит.

Як швидко й без капризів вивчити з дитиною вірш?

Мабуть, усі мами й татусі стискаються із цією проблемою: ранок, дитина плаче, адже не в змозі запам`ятати віршик. Що ж, скористаймося старим, можна навіть сказати, давнім способом завчання. Ним успішно користувалися ще давні індуси для передавання своїх знань. Суть способу в тому, щоб починати з малого, повторювати й поступово додавати нову інформацію. Як це робити з дитячим віршем? Почніть разом із дитиною повторювати його за тиждень до потрібного терміну. Для початку скажіть, що читатимете вірш. Завдання «вивчити за будь – якої умови» не ставитимемо. Прочитайте вірш виразно. Запитайте в малюка, чи все йому зрозуміло. Розберіть незрозумілі слова й поясніть їх. Розгляньте ілюстрації, якщо вони є. Можете попросити дитину самостійно намалювати картинку до вірша. Тепер беремося власне до завчання. Прочитайте перший рядок і попросіть дитину повторити його. Щойно їй вдасться це без запинки, розпочинайте вивчення другого рядка. Тепер з`єднайте перший і другий рядки. Повторювати два рядки разом теж потрібно до безпроблемного відтворення. Уся хитрість полягає в тому, що робитимете це ви не відразу, а щодня потроху. тому процес завчання не видаватиметься дитині занадто нудним. Не забувайте хвалити дитину, адже навіть якщо їй не все вдається, ваша похвала допоможе подолати труднощі.

Адаптація дітей до дошкільного закладу

• Віддавати дитину в дитячий садочок краще в теплу пору року, коли діти більшість часу проводять на прогулянці. Так дитині буде легше адаптуватися, оскільки ігри на свіжому повітрі, пісочниця — все дуже нагадує звичні умови її повсякденного життя.
• Навички самообслуговування.Навчіть малюка одягатися, роздягатися, їсти ложкою, відучіть від одноразових підгузків. Звичайно, якщо вам доводиться віддавати дитину в дитсадок в дуже ранньому віці, то ці навички можуть бути ще не сформовані на достатньому рівні. Головне, щоб дитина хотіла і пробувала самостійно одягатись чи їсти, а ткож вміла попросити про допомогу
• Сформувати позитивну установку на садочок. Це дуже важливий пункт! Ніколи не лякайте дитину садочком. Такі фрази, як: “Заспокойся, бо відведу в садок”, “От підеш в садочок — побачиш!” здатні сформувати у дитини установку на те, що в садочку погано і його варто уникати всіма силами. Не використовуйте фрази, які містять негатив джля дитини (“А в садочку тобі доведеться таке їсти!”, “От підеш в садочок, а там мусово ділитися з дітками
• Не обманюйте дитину! Говоріть так, як є. Не варто дуже розхвалювати садочок, щоб потім у дитини не було розчарування. “Так, ти прийдеш в групу, а там багато діток. Спочатку ти нікого не знатимеш, але вихователька допоможе подружитись і вам буде весело!”. “Так, тобі доведеться бути в садочку без мами, я теж буду сумувати за тобою, але ввечері я обов’язково за тобою прийду!” — ось так краще розмовляти з дитиною.
• Навчіть дитину відпускати маму, гратися самій іграшками. Звичайно, не у всіх є така можливість, але добре, якщо у дитини є регулярний досвід того, що мама відлучається на декілька годин, а малюк тим часом залишається з татом, бабусею, нянею… Діти, які ніколи не розлучалися з мамою, так само, як і ті, у яких був невдалий досвід такого розлучення, можуть довше адаптовуватися до дитячого садочка.
• Навички спілкування. Покажіть дитині, як ділитися іграшками, як просити іграшку, як звертатися до дорослих. Ці навички пригодяться їй в групі дитсадка буквально з першого ж дня. Для підготовки дитини до дитсадка, відвідуйте групи раннього розвитку, хоча б для того, щоб дитина звикла до дитячого колективу, занять і необхідності слухати і чути дорослого.
• Спілкуйтеся з вихователями з повагою і доброзичливо.Дитина дуже уважно слідкує за вашими емоціями, реакціями, поведінкою. Таким чином, вона ставиться до інших людей так, як ви ставитесь до них, вона переймає ваше ставлення. Тому, прийшовши в дитячий садок вперше, дитина повинна відчути і зрозуміти, що вихователь — це “добра тьотя”, бо мама з нею привітна, спокійна і доброзичлива.
• Дитині більше уваги, тепла, ласки. Малюку, який почав ходити в дитсадок, приділяйте більше уваги, тепла, ласки, більше обіймайте, демонструйте свою любов, більше часу проводьте разом.
• Якщо дитині важко розлучатися з мамою, нехай відводить до дитсадка тато, бабуся чи ще хтось. Хоча б на перших порах.

·  Пам’ятайте, ДИТИНА ВІДЧУВАЄ ВАШУ ТРИВОГУ! Тому стояння під дверима групи і прислухання до того, що там відбувається, ходіння навколо садочка і “заглядання у вікна” ні до чого хорошого не приведе. Дитина, котра відчуває мамину тривогу чи страх, починає сама боятися і думати, що в садку з нею може трапитися щось неприємне. Для такої дитини період адаптації може не закінчуватися дуже довго — поки мама не заспокоїться і не відпустить свої переживання.

Загальна інформація для родин у групі

•  Намагайтеся брати участь у діяльності групи. Займайтеся разом з дітьми.
• Заохочуйте дітей до того, щоб вони вдягалися і роздягалися самостійно. Допомагайте лише у разі потреби.
• Не пояснюйте дитячих  малюнків,   конструкцій   тощо. Не давайте їм назви.
• Звертайтеся до дитини за поясненнями і коментарями.
• Вибирайте моменти для запитань
• Носіть зручний  одяг,   в  якому  Ви  почуватимете  себе комфортно, сидячи на килимі, граючись з дітьми на майданчику.
• Не дискутуйте з дітьми, іншими дорослими. Якщо Вас щось непокоїть, якщо виникають запитання або якщо у Вас є якісь коментарі стосовно   правил   групи   чи поведінки дітей, звертайтеся з ними до вихователя.
• Подавайте вихователям свої ідеї і побажання стосовно планування та організації навчально-виховного процесу.
• Розкажіть вихователям про свої інтереси, здібності, таланти – для того, щоб вихователі могли використати це у роботі групи.
• Познайомтеся з Правилами групи до того, як почнете працювати з дітьми.
• Попросіть вихователів пояснити, як Вам слід діяти у разі антисоціальної поведінки дітей.
• Не обговорюйте поведінку дітей перед групою.
• Надавайте дітям достатньо часу для самостійного виконання завдання.

Майстер-клас для батьків «Пальчиковий ігротренінг»

Мета: розширити знання батьків про значення розвитку дрібної моторики для усунення мовленнєвих вад дитини; познайомити батьків з нетрадиційними 

               прийомами та матеріалами, що використовуються в роботі з дітьми з

              розвитку дрібної моторики та координації рухів рук дитини; залучити 

               батьків до життя дошкільного закладу та групи, зробити  їх своїми 

               помічниками в роботі усунення недоліків мовлення та розвитку; формувати емоційний контакт батьків, спеціалістів та вихователів.

        – К .Д. Ушинський казав, що мовлення дитини знаходиться на кінцівках її пальців. І   це дійсно так. Рухи пальців рук стимулюють розвиток центральної нервової системи   і  прискорюють    розвиток   мовлення   дитини,   вони  є  одним   з  факторів   його   формування.

Недарма  рівень  розвитку  дрібної  моторики  –     є  одним  з  показників  шкільного  навчання.

            Тренуючи пальці рук ми не тільки покращуємо рухові можливості дитини, а ще й розвиваємо її психічні та мовні навички.

            Саме  тому  робота  з  розвитку  дрібної  моторики  повинна  починатися  з  раннього  віку, і проводитись не тільки в дошкільному закладі, але й вдома.

             Нас  оточують  безліч  предметів,  які  можна  використати  для  розвитку  дрібної   моторики  дітей.  Сьогодні  я  познайомлю  Вас  з  деякими    з  них.  Але,  щоб  було цікавіше, ми пограємо з Вами в гру, яку люблять діти – «Чарівна торбинка».

Гра «Чарівна торбинка».

         –  Зараз  Ви  по  черзі  будете  діставати  предмети  з  торбинки,  а  я  познайомлю  Вас  з   деякими корисними засобами їх використання і ми спробуємо їх відтворити. Іншими   словами   ми   трошки   пограємось,   а   решту   підкаже   Вам   ваша   фантазія.  Спробуємо:

           Волоський горіх.

            Волоський горіх чудово усуває стрес, позитивно впливає на точки, що сприяють  розвитку мовної активності дітей та дрібної моторики. Можна перекладати горіхи,  перекочувати між двома долонями, між пальцями однієї руки.

           А можна виконувати вправи із віршованим супроводом:

           Наш горішок мандрівник

           Мандрувати здавна звик .               (Перекочувати по долоньці)

           Він ліворуч помандрує –

           Своїх друзів всіх здивує.

           А праворуч помандрує –

           Разом з ними потанцює .                (Перекочувати горіх вправо-вліво по долоні)

          Далі він мандрує в гори,

           В гори і долини.                       (Перекочувати горіх вгору-вниз по долоні)

           А в долині наш горішок квіточку зустріне.

           Він до неї посміхнеться

          До пелюсточок торкнеться .              (Прокочувати горіх по кожному пальчику)

           Гарно, добре мандрувати,

           Та вже час і повертати.                 (Перекочувати горіх між двома долонями)

           Аналогічні вправи можна виконувати із шишками.

Прищіпки.

            Прищіпки  можна  перекладати  з  однієї  мисочки  до  іншої,  рахувати,  викладати  в  певній   послідовності,    залежно    від   кольору,   можна     запропонувати     дитині  подарувати  промінці  сонцю,    гичку  морквинці.  А  ще  прищіпки  –   це  чудовий  маса жер, спрямований на активацію незрілих клітин головного мозку.

 Проводьте      пощипування        кінцівок     пальців    рук,    починаючи       з   великого,  промовляючи потішки, чистомовки, віршики. Наприклад:

 Оцей пальчик – наш дідусь,                                 Нумо, братці, за роботу,

 Оцей пальчик – баба,                                            Покажіть свою охоту!

Оцей пальчик – наш татусь,                             Тобі – дрова рубати,

Оцей пальчик – мама,                                           Тобі – печі топити,

Оцей пальчик – я,                                                  Тобі – воду носити,

Ось і вся моя сім’я!                                               Тобі – тісто місити,

                                                       А тобі – обід варити.

  Зубна щітка.

  Звичайнісінька  зубна  щітка  теж        може  використовуватись  для  масажу.  Можна  погладжувати  руки  від  кінцівок  пальців  до  ліктя,  постукувати  щіткою,  змінюючи темп, використовуючи відповідний віршований супровід:

Он дощові краплинки торкнулися руки.

Їх зовсім не бояться всі наші малюки. (Погладжування щіткою)

Дощик крапає частіше, по руці він б’є сильніше.

Хай водичка ллється,ллється – з нею сила додається. (Постукування щіткою)

Мішечки з крупою.

  Скільки  чудових  вправ  можна  придумати  з  цією  нескладною,  але  корисною,  іграшкою:  перебирати  пальчиками  наповнювач,  знаходити  мішечки  з  різним  та  однаковим      наповнювачем;        або   просто     «ходити»     пальчиками      по    мішечку,  промовляючи віршик або задаючи дитині напрямок. Наприклад:

Йде собачка, кіт іде

Дощик йде, і град

Ще годинник йде вперед,

Рак повзе назад.

    З  цією  ж  метою  Ви  можете  використовувати  підставки  під  гаряче,  іплікатор 

Кузнєцова.

Клубочок.

    Я гадаю, що в кожного вдома можна знайти клубочок.  Скільки цікавих завдань  можна  запропонувати  дитині,  намотуючи  нитку  –  називати  кольори,  дні  тижня,  пори року, слова на певний звук.

Шнурівки з вузликами.

    Кожна     дитина     безліч   часу    може    бавитися     різноманітними       шнурівками,  порівнювати   їх   за   довжиною,   викладати   геометричні   фігури,   літери,   цифри. 

Використовуючи різнокольорові шнурівки з вузликами та «крабіки»  – заколки для  волосся,  можна  закріплювати  з  дитиною  назви  кольорів,  кількісну  та  порядкову  лічбу. Запропонуйте дитині прикріпити «крабіки» на свою шнурівку за кольором,  прикріпити  стільки  «крабіків»  скільки  вузликів,  прикріпити  заколку  на  певний  вузлик(перший, третій) і т.п.

«Сухий» басейн або басейн із сюрпризом.

Ви  можете  взяти  будь-яку  яскраву  коробку  ,  наповнену  поролоновими  кульками,  горохом,  квасолею         тощо.  Заздалегідь  заховайте  в  ній  маленькі  іграшки  або  цукерки.  Дитина  перебираючи  наповнювач  повинна  знайти  скарб.  Дітям  дуже    подобається ця гра.

           Клаптики штучного хутра, різноманітних тканин.

           За  допомогою  клаптиків  з  різних  за  фактурою  тканин  або  клаптиків  штучного   хутра, які мають різні кольори та  форму можна викладати різноманітні предмети. 

           Наприклад:  з  клаптиків  у  вигляді  трикутників  та  прямокутника  можна  викласти  ялинку тощо.

                                                     Правила.

            1.   Робота   з   розвитку   дрібної   моторики   повинна   проводитись   регулярно   для 

           досягнення вагомого ефекту.

           2. Матеріал до занять повинен бути різноманітним, яскравим, безпечним.

            3. Заняття повинні проводитись під наглядом дорослого або разом з ним.

           4.  Завдання,  які  ви  пропонуєте  дитині  повинні  приносити  радість,  викликати 

           задоволення, не повинні перевтомлювати.

Поради батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи

Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров’я в період адаптації до школи є уважне й лагідне ставлення батьків до дитини, розуміння ними її  внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін “прикласти” до своєї дитини. Але незважаючи на це, для полегшення процесу адаптації дитини до школи все ж можна дати деякі рекомендації:

• Повірте в унікальність та неповторність Вашої дитини, в те, що вона дитина неповторна, не схожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих. Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети. Надайте право їй прожити життя самій.
• Дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.
• Не соромтеся демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.
• Не бійтесь “залюбити” свою дитину, беріть її на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.
• Задля виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.
• Пильнуйте, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Установіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато – лише основні) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь установлених заборон і дозволів.
• Не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтеся впливати на дитину проханнями – це найбільш ефективний спосіб. У випадку непокори необхідно переконатися, що прохання відповідає віку і можливостям дитини. Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що зазвичай достатньо ефективно. І лише у випадку, коли дитина демонструє відкриту непокору, батьки можуть думати про покарання, яке повинне відповідати вчинку, крім того, дитина має розуміти, за що її покарали. Важливо пам’ятатити, що фізичне покарання – тяжка за своїми наслідками міра.

Пам’ятайте:

• Покарання – це моральний замах на здоров’я дитини – фізичне і психічне.
• Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого.
• Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.
• Покараний – значить вибачений. Інцидент вичерпано – сторінку перегорнуто. Про старі гріхи – ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!
• Хоч би що трапилось, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.
• Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї — ваше засмучення.
• Не забувайте: ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчитеся краще розуміти одне одного.
• Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитися вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.

Прийнята в деяких родинах система залякування дітей, безумовно, заслуговує на осуд, бо стає джерелом виникнення особливого способу самозбереження – неправдивості та нещирості. Тяжкі переживання особливо негативно впливають на формування особистості дитини, легко призводять до психостенічних реакцій, імпульсивних дій та афектів.

Існує термін “шкільна фобія”, тобто страх у деяких дітей перед відвідуванням школи. Насправді часто йдеться не стільки про школу, скільки про побоювання дитини йти з дому, розлучатися з батьками. Таке трапляється, коли дитина хвороблива, тоді, як правило, вона перебуває в умовах гіперопіки з боку батьків.

Іноді зустрічаються батьки, котрі самі побоюються школи і побіжно навіюють це побоювання своїм дітям, або драматизують проблеми початку навчання. Вони намагаються виконувати замість дітей їхні домашні завдання, контролюють кожну написану дитиною літеру і тим самим створюючи в  неї “навчальну фобію”. У дитини виникає невпевненість у своїх силах, сумніви щодо своїх знань, виробляється звичка сподіватися на допомогу в найпростішій ситуації.

Дуже важливо піклуватись про  створення для дитини ситуації з гарантованим успіхом. Можливо, це потребуватиме від батьків певної зміни вимог до дитини, але справа того варта. Потрібно чітко усвідомлювати, що успіх породжує успіх і посилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і в батьків.

Лікарі-педіатри відзначають різке зростання в дітей таких захворювань, які раніше були властиві тільки дорослим, що постійно знаходяться у стресових ситуаціях. Те, що є буденним для дорослого, може спричинити  стрес у дитини, якщо дорослий не може або не бажає створювати для ще незміцнілого організму спеціального режиму. Сучасна література і практичний досвід психологів указує на велику кількість випадків, коли погіршення і психічного, і фізичного здоров’я дитини пов’язано тільки з тим, що дорослі водять дитину з собою по місцях масового скупчення людей.

Деякі батьки не помічають різниці між собою і дитиною (забуваючи про те, що дитина – це не маленька копія дорослої людини, а маленька людина, яка живе і розвивається у своєму світі і вимірі, за власними законами), придушуючи її зливою інформації, непосильними для неї емоційними навантаженнями. Все це не минає безслідно – у дитини з’являються такі “дорослі” захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень. Якщо в родині негаразди і дитина постійно знаходиться в сфері спілкування батьків, тобто активно залучається як активний співучасник їхніх сварок, у  дитини можуть з’явитися невротичні симптоми та інші порушення психічного і фізичного розвитку, які будуть блокувати розвиток у дитини її таланту.

Коли дитина йде до школи, різко змінюється її спосіб життя. Якщо дитина не готова до цієї зміни, школа для неї перетворюється на пекло і малий школяр поступово набирає стільки негативних відчуттів, що навіть відмовляється йти до навчального закладу.

Нехай щасливим буде шлях
у шкільному житті !!!

МИ РАДІ БАЧИТИ ВАС В НАШОМУ САДОЧКУ

Відповідно до Статті 4 Закону України «Про дошкільну освіту», дошкільна освіта є обов’язковою складовою системи безперервної освіти в Україні. Тому, у житті дитини настає час, коли їй час відвідувати дитячий садок. На справді, коли це станеться, вирішують батьки. З погляду практичних психологів, четвертий рік життя є одним зі сприятливих періодів для початку відвідування дошкільного навчального закладу. Давайте розмірковувати разом.

По-перше, закінчився період раннього дитинства, в якому дитина активно росла та розвивалася (опанувала ходьбу, різноманітні дії з предметами, навчилася розуміти мову і активно говорити сама), їй потрібні були близькі люди, контакти з якими були провідними для її розвитку. За перші три роки малюк виріс, зміцнів, багато чому навчився. Стосується це, перш за все, таких важливих навичок, як самообслуговування (малюк самостійно їсть, відвідує туалет, частково сам уміє одягатися та роздягатися, з допомогою дорослого підтримувати і наводити елементарний лад у особистих речах та іграшках), уміння самостійно грати та налагоджувати контакти з оточуючими. Крім того, дитина вже має досвід «розлучення» з мамою на деякий час. Для успішної адаптації дитини до умов дитячого садка це немало.

Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить досить індивідуально. Одні діти легко і швидко звикають, не примушуючи батьків турбуватися та переживати. Інші, навпаки, звикають довго, хворобливо, а іноді й зовсім не можуть адаптуватися.

У психологічній літературі поняття адаптації розкривається як сукупність особливостей біологічного виду, які забезпечують йому специфічний спосіб життя в умовах певного середовища. У дошкільній педагогіці цей термін тлумачиться як активне засвоєння прийнятих у суспільстві норм та оволодіння відповідними формами спілкування та діяльності.

У період адаптації у дитини відбувається зміна динамічних стереотипів – раніше сформованих звичок та устрою життя. Додайте до цього й так звану імунну та фізіологічну ломку, подолання психологічних перешкод. Тому малюк переживає стрес, прояви якого різноманітні – відмова від їжі, сну, спілкування з оточуючими, занурення у себе, плач, хвороби. Щоби адаптація до дитячого садка проходила легше, слід підготувати малюка до того, що скоро у його житті настануть зміни.

Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до умов виховання в дитячому садочку є єдність вимог до малюка в сім’ї та дитсадку. З цією метою батьків знайомлять з умовами життя дітей у групі, а також вихователь знайомиться з умовами виховання дитини вдома, його індивідуальних особливостях, звичках. Бажано, щоб умови та вимоги до дитини з боку дорослих максимально співпадали. Стосується це, насамперед, режиму дня, навичок самообслуговування, культури поведінки. Також батьки повинні підготувати до відвідування дитячого садка і саму дитину.

По-перше, слід організувати спілкування малюка з іншими дітьми – під час прогулянок, відвідування сімей з дітьми. Малюк повинен навчитися спілкуватися, ділитися іграшками, грати і поводитися у дитячому суспільстві.

По-друге, чим більше навичок самообслуговування засвоїть дитина, тим легше буде відбуватися адаптація до дитячого садка. Вирішити це питання – батьківська справа.

Враховуючи практичний досвід роботи з дітьми, найбільш оптимальним для відвідування дитиною дитсадка вважаємо досягнення малюком трирічного віку. Згідно з вимогами програм розвитку та  виховання дітей у три роки малюк повинен уміти:

Вмиватися. З незначною допомогою дорослого мити руки, дотримуючись послідовності: дорослий допомагає засукувати рукава одягу, відрегулювати струмінь води, дитина самостійно змочує руки, бере мило, намилює руки; дорослий показує, як зробити багато піни; дитина повторює намилюючи рухи, змиває мило, умивається, закриває кран; якщо кран тугий, дорослий сам закриває його; дитина самостійно витирає руки та обличчя рушником, дорослий звертає увагу дитини на те, що руки та обличчя повинні бути сухими. Взагалі діти охоче вмиваються самостійно або за нагадуванням дорослого.

Доглядати за зовнішнім виглядом. Радіти чистому, красивому одягу, охайній зачісці. Відчувати негативні емоції у зв’язку з брудним одягом та руками, незачесаним волоссям; звертатися до дорослого з проханням допомогти дати лад. Радіти, коли такі неприємні моменти усунено. За нагадуванням дорослого користуватися носовою хустинкою, класти її у кишеню.

Правильно поводитися за столом. Прагнути їсти самостійно, відмовлятися від пропозиції «погодувати з ложки». Тримати ложку, ретельно пережовувати їжу. Радіти, що уміє їсти самостійно, як дорослий. За нагадуванням дорослого користуватися серветкою. Помічати за показом дорослого красиво накритий стіл, яскравий посуд, смачну їжу. Упізнавати і називати знайомі страви (суп, борщ, каша, котлети, салат, пюре, компот, сік, чай). За нагадуванням дорослих говорити «дякую», допомагати прибирати за собою тарілку, чашку, серветку. Дома мати «улюблену» тарілку, чашку, серветку, із задоволенням спостерігати, як мама миє посуд, робити спроби самостійно вимити свою тарілку та чашку, подати хліб, пиріжок.

Доглядати за речами та іграшками. Разом з дорослим та за його зразком складати іграшки на місця, вішати речі, ставити взуття. Спостерігати, як дорослий пере, прасує, чистить одяг, брати участь у митті іграшок, купанні ляльок.

Одягатися. Вчитися, за зразком дорослого, знімати та одягати одяг, розстібати великі ґудзики, шнурувати чоботи. Знати свої речі, радіти чистому одягу.

Грати. У грі відображати процеси умивання, одягання, їжі; годувати, купати, одягати іграшки (ляльок, звіряток тощо), «вчити» свої улюблені іграшки правильно їсти, вмиватися; у іграх-демонстраціях з іграшки, які показує вихователь, допомагати ляльці правильно вдягатися, приносити Зайчику усе необхідне для купання маленький зайченят тощо.

По-третє, необхідно привчити дитину до певного режиму дня, в якому відведено місце різним видам діяльності (гігієнічні процедури, прийом їжі, ігри та заняття, прогулянка, елементарна праця та інші).

По-четверте, малюк повинен знати, що таке дитячий садок, чим там займаються діти. Також у дитини слід стимулювати бажання відвідувати групу. Для цього дитині розповідають про життя в дитячому садку, розглядають ілюстрації, ходять до дитсадка під час денної прогулянки дітей і спостерігають за ними.

ЗАПАМ’ЯТИЙТЕ! Страх розлучення з близькими людьми, а тим більше з мамою – найбільш сильний страх (і, погодьтеся, не тільки дитячий!). Сподіваємось, що Ваша дитина поступово звикне до щоденного відвідування дитячого садка на увесь день.

Бажаємо Вам та Вашій дитині швидкої та безболісної адаптації!

ПРАВИЛА ПРИЙОМУ ТА ВІДРАХУВАННЯ ДИТИНИ З  ДНЗ

Прийом дітей до дошкільного навчального закладу здійснює керівник ДНЗ протягом календарного року (за умови наявності місць) на підставі заяви батьків або осіб, які їх замінюють, медичної картки про стан здоров’я дитини, довідки дільничного лікаря про епідеміологічне оточення, свідоцтва про народження.

Групи у дошкільному навчальному закладі комплектуються за віковими ознаками. За дитиною зберігається місце в дошкільному навчальному закладі державної та комунальної форм власності у разі її хвороби, карантину, санаторного лікування, на час відпустки батьків або осіб, які їх замінюють, а також у літній оздоровчий період (75 днів).

Відрахування дитини з дошкільного навчального закладу здійснюється:

•      за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють;
•      на підставі медичного висновку про стан здоров’я дитини, що виключає можливість її подальшого перебування у дошкільному навчальному закладі даного типу;
•      у разі несплати без поважних причин батьками або особами, які їх замінюють, плати за харчування дитини протягом двох місяців.

Адміністрація дошкільного навчального закладу письмово повідомляє батьків або осіб, які їх замінюють, про відрахування дитини не менш як за 10 календарних днів.

Під час прийому дитини до дошкільного навчального закладу керівник знайомить батьків або осіб, що їх замінюють, із документами, що регламентують його діяльність.

Дошкільний навчальний заклад забезпечує збалансоване харчування дітей, необхідні для їх нормального росту і розвитку із дотриманням натурального набору продуктів.

Харчування дітей у ДНЗ та його кратність залежить від режиму роботи закладу та тривалості перебування в ньому дітей.

Медичне обслуговування дітей у дошкільному навчальному закладі здійснюється на безоплатній основі медичними працівниками, які входять до штату цього закладу або відповідних закладів охорони здоров’я, і передбачає проведення обов’язкових медичних оглядів, у тому числі медичних оглядів перед профілактичними щепленнями, проведення профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, надання невідкладної медичної допомоги на догоспітальному етапі, інформування батьків або осіб, що їх замінюють.

 Батьки або особи, які їх замінюють зобов’язані:

•      вносити встановлену плату за утримання дитини в навчальному закладі до 10 числа поточного місяця;
•      приводити дитину здоровою, чисто вдягненою, охайною, у відповідності до санітарно-гігієнічних правил,  повідомляти вихователя про самопочуття дитини вдома;
•      дотримуватись режиму роботи навчального закладу, приводити та забирати дитину вчасно:  приводити до 8.30, забирати до 18.00;
•      віддавати і забирати дитину безпосередньо у вихователя, і обов’язково особисто, не передовіряючи її неповнолітнім особам. Неприпустимо залишати дитину саму в приймальній кімнаті групи; Неприпустимо відправляти дитину в ДНЗ (з ДНЗ) саму,  без супроводу дорослого;
•      звернутися до лікаря за консультацією або медичною допомогою, якщо під час ранкового прийому в ДНЗ у дитини виявлено ознаки хвороби.
•      своєчасно сповіщати вихователів про відсутність дитини у навчальному закладі і причини її відсутності;
•      у разі відсутності дитини більше 3-х днів надати довідку від лікаря про медичне обстеження і можливість відвідування нею дитячого колективу;
•      у разі тимчасової відсутності дитини сповіщати працівників ДНЗ про термін та причину відсутності дитини.
• Батьки мають право:

вносити пропозиції щодо роботи з дітьми, організації  додаткових послуг;

відвідувати відкриті заняття та інші навчально-виховні заходи;

заслуховувати звіти керівника про роботу навчального закладу;

Вихователь не має права віддавати дітей з ДНЗ:

•     неповнолітнім дітям,
•     батькам у нетверезому стані.

МИ ПРАЦЮЄМО ДЛЯ ВАШИХ ДІТЕЙ !

Благодійні внески!!! Законно!!!

ВИТЯГ ІЗ
ЗАКОНУ УКРАЇНИ
Про благодійництво та благодійні організації
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, N 46, ст.292 )
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3091-III ( 3091-14 ) від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 32, ст.220
N 2258-VI ( 2258-17 ) від 18.05.2010, ВВР, 2010, N 29, ст.392
N 3236-VI ( 3236-17 ) від 19.04.2011, ВВР, 2011, N 42, ст.435 }

  Цей Закон визначає загальні засади благодійництва, забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, спрямованих на розвиток благодійної діяльності, утвердження гуманізму і милосердя, гарантує державну підтримку її учасникам, створює умови для діяльності благодійних організацій відповідно до законодавства України.

Стаття 1. Визначення термінів та понять
У цьому Законі наведені нижче терміни та поняття вживаються в такому значенні:

благодійництво – добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги; специфічними формами благодійництва є меценатство, спонсорство і волонтерська діяльність; { Абзац другий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3236-VI ( 3236-17 ) від 19.04.2011 }

благодійна діяльність – добровільна безкорислива діяльність благодійних організацій, що не передбачає одержання прибутків від цієї діяльності; ( Абзац третій статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3091-III ( 3091-14 ) від 07.03.2002 )

благодійна організація – недержавна організація, головною метою діяльності якої є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб згідно з цим Законом;

 благодійники – фізичні та юридичні особи, які здійснюють благодійництво в інтересах набувачів благодійної допомоги; набувачі благодійної допомоги – фізичні та юридичні особи, які потребують і отримують благодійну допомогу;

 меценатство – добровільна безкорислива матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними особами набувачів благодійної допомоги; ( Абзац сьомий статті 1 в редакції Закону N 3091-III ( 3091-14 ) від 07.03.2002 )

 спонсорство – добровільна матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними та юридичними особами набувачів благодійної допомоги з метою популяризації виключно свого імені (найменування), свого знака для товарів і послуг.( Абзац восьмий статті 1 в редакції Закону N 3091-III ( 3091-14) від 07.03.2002 )

Стаття 2. Засади благодійництва та благодійної діяльності

Благодійництво, благодійна діяльність здійснюються на засадах законності, гуманності, спільності інтересів і рівності прав її учасників, гласності, добровільності та самоврядування.

Діяльність благодійників і благодійних організацій має суспільний характер, що не суперечить їх взаємодії з органами державної влади і не позбавляє права на отримання державної допомоги. ( Частина друга статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3091-III ( 3091-14 ) від 07.03.2002 )

Фізичні та юридичні особи можуть займатися благодійництвом самостійно або разом з відповідними благодійними організаціями, зареєстрованими у встановленому законодавством порядку. { Частина третя статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3091-III ( 3091-14 ) від 07.03.2002 }

Стаття 4. Основні напрями благодійництва та благодійної діяльності

 Благодійництво, благодійна діяльність здійснюються у таких основних напрямах:

п.4.3. сприяння розвитку науки і освіти, реалізації науково-освітніх програм, подання допомоги вчителям, вченим, студентам, учням; сприяння розвитку культури, в тому числі реалізації програм національно-культурного розвитку, доступові всіх верств населення, особливо малозабезпечених, до культурних цінностей та художньої творчості;

Стаття 16. Форми здійснення благодійної діяльності суб’єктами благодійництва
Благодійна допомога може подаватися набувачам у вигляді:

• одноразової фінансової, матеріальної та іншої допомоги;
• систематичної фінансової, матеріальної та іншої допомоги;
• фінансування конкретних цільових програм;
• допомоги на основі договорів (контрактів) про благодійну діяльність;
• дарування або дозволу на безоплатне (пільгове) використання об’єктів власності;
• дозволу на використання своєї назви, емблеми, символів;
• подання безпосередньо допомоги особистою працею, послугами чи передачі результатів особистої творчої діяльності;
• прийняття на себе витрат по безоплатному, повному або частковому утриманню об’єктів благодійництва;
• інших заходів, не заборонених законом.

Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 16 вересня 1997 року
N 531/97-ВР

Батьківський комітет дошкільного навчального закладу «Берізка» щиро вдячний за співпрацю щодо створення комфортних умов, безпеки та чистоти в закладі  для навчання та виховання  наших дітей, керується  нормативною базою щодо благодійництва, а саме:

• Законом  України «Про благодійництво та благодійні організації» від 16 вересня 10097 року №531/97-ВР (зі змінами)
• Постановою  Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку розподілу товарів, отриманих як благодійна допомога, та контролю за цільовим розподілом благодійної допомоги у вигляді наданих послуг або виконаних робіт» від 17 серпня 1098 року №1295 (із змінами)
• Постановою  Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку отримання благодійних (добровільних ) внесків і пожертв від юридичних  та фізичних осіб бюджетними установами і закладами освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, культури, науки, спорту та фізичного виховання  для потреб їх фінансування» від 4 серпня  2000 року №1222 (із змінами)
• Листа Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України «Щодо оприлюднення інформації  про використання благодійних та спонсорських внесків» від 15 квітня 2011 року №1/9-289

Звітування про використання коштів в ДНЗ проводиться за квартал головами батьківського комітету.